На захист Батьківщини став з перших днів повномасштабного рашистського вторгнення. Добровольцем. Спочатку ніс службу у полку зв’язку Повітряних Сил ЗСУ, а згодом доєднався до 425-го окремого штурмового полку «Скала», де воював на посаді стрільця-снайпера штурмового відділення взводу.
Він був істинним другом, взірцевим воїном. Промовисто про це свідчить його позивний – “Хороший”.
Свій останній бій прийняв торік 17 травня поблизу села Новобахмутівка Покровського району Донецької області.
Воїну навічно 27.
Народився Дмитро Києнко у Вінниці 6 червня 1996 року. Закінчив ліцей №31 та Вінницький національний технічний університет – факультет інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії за спеціальністю «Кібернетика та захист інформації». Працював на ПП «Вінтехпостач».
Створив сім’ю, в якій підростає донечка. З війни Дмитра чекали батьки.
Він направду любив людей. Ладен був віддати останнє, аби підтримати того, хто потребував.
Тепер він на Алеї Слави Сабарова…
Ми їм не пробачимо…
Героям слава!
